Як сучасні тенденції енергетичної трансформації забезпечать енергетичну стійкість українських громад під час війни та у відновленні
Понад 700 МВт електричних потужностей когенерації буде встановлено в українських громадах у 2024-2025 роках завдяки підтримці іноземних донорів України, що відповіли на заклик допомогти компенсувати руйнування української енергетики терористичними атаками рф.
Проте, пошкодження, що завдані енергетичній системі та інфраструктурі України, є не єдиним викликом, що стоїть перед українськими громадами у відновленні економічної спроможності та подальшого розвитку.
Яким чином зберегти місцеву економіку, й закласти фундамент для подальшого розвитку – питання, що має хвилювати кожну громаду та бути певним фокусом уваги її лідерів. Й без відповідей на виклики енергозабезпечення розв’язання цього питання неможливе.
Стратегія розвитку кожної громади має містити не просто формальний розділ, присвячений енергозабезпеченню, але цей розділ має бути ядром всієї стратегії. Таке ядро має забезпечити прозорість та адекватність перспективи досягнення цілей та завдань стратегії коштом якісного аналізу та обґрунтування рішень щодо формування та розвитку місцевої енергетики. Кожен цільовий показник соціально-економічного розвитку громади має бути обґрунтований адекватним забезпеченням мегават-годинами енергії. Весь подальший соціально-економічний розвиток громад залежить від того, яким чином конкретна громада зможе забезпечити себе енергією.
З огляду на поточний стан єдиної енергетичної системи України, що втратила більш ніж половину встановленої потужності, а інша половина значною мірою зношена, пошкоджена та знаходиться під постійними терористичними атаками, чекати на її повне відновлення відповідно до наявних та перспективних запитів громад – рішення не універсальне. Ба більше, пасивна позиція позбавляє громади можливості розбудови системи конкурентних переваг як у секторі енергетики, так і економіки громади у цілому. Таке рішення має бути скоріше вимушеним виключенням для громад, що критично позбавлені інших практичних альтернатив. Але, навіть у такому випадку, громада має займати проактивну позицію у запиті до централізованих систем постачання енергетичних ресурсів. Наприклад, розбудова інвестиційних програм операторів систем розподілу електричної енергії, що обслуговують певні території, має бути під м’яким, але системним тиском відповідного запиту від громад щодо забезпечення доступу до потужностей для місцевої економіки як на поточний період, так і на перспективу.
Значно краща, вигідніша позиція громади – максимальне сприяння народженню та розвитку місцевої енергетики. Сучасні, та достатньо зрілі технології видобутку та постачання енергії вже відкривають солідні можливості для такого розвитку. Й подальший розвиток та удосконалення таких технологій є однією з ключових точок зусиль у глобальній енергетичній трансформації.
Але першим питанням, що постає перед громадою є не питання виробництва енергії, а питання ефективного використання вже наявних обсягів енергії.
Енергоефективність передусім
Саме енергоефективність у громадах є головним фундаментальним важелем досягнення і сталого соціально-економічного розвитку, і енергетичної безпеки. Енергетична стійкість громад залежить, першою чергою, від того, наскільки масштабним та універсальним стане слідування принципу “енергоефективність передусім” під час розробки та реалізації всього діапазонну місцевих соціальних, економічних та енергетичних політик. Таке слідування має отримати й чітку формальну фіксацію у стратегіях розвитку громад, й реальне практичне наповнення у місцевих енергетичних планах та місцевих програмах соціально-економічного розвитку.
Важливо, щоб слідування принципу “енергоефективність передусім” було підкріплено адекватним якісним інструментарієм, де центрально місце має зайняти якісна та продуктивна система енергетичного менеджменту громади. Адже, вже наявний досвід українських громад показує, що саме запровадження енергетичного менеджменту та пов’язаних організаційних заходів дозволяє досягти близько 10% економії енергетичних ресурсів, що використовує громада задля функціонування місцевої соціальної інфраструктури. Важливо і те, що муніципальний енергетичний менеджмент відкриває шлях до якісної енергомодернізації муніципальної інфраструктури та фонду нерухомості, а це, своєю чергою, дозволяє досягти реальних показників економії ресурсів до 40% на рік. Ба більше, такі показники відкривають шлях до залучення інвестиційних ресурсів – від коштів міжнародних фінансових організацій до приватних інвестицій за механізмами енергосервісних контрактів (ЕСКО). Резерви таких можливостей рахуються мільярдами, але й досі не використовуються навіть на одиниці відсотків.
Закон України “Про енергетичну ефективність” передбачив необхідність прийняття громадами формальних рішень щодо запровадження систем енергетичного менеджменту. Але ті громади, які прагнуть економічного лідерства та розквіту, мають йти значно далі й досягти максимально можливого рівня менеджменту місцевої енергетики. Без якісного аналізу рівня наявного та перспективного забезпечення енергетичними ресурсами через формування місцевого енергетичного балансу, таке лідерство неможливе.
Сучасні тенденції енергетичної трансформації як ніколи підтримують розвиток можливостей для формування місцевої енергетики. Ключова парадигма енергетичної трансформації наразі описується формулою трьох “Д”, за якими стоять “декарбонізація”, “децентралізація” та “диджиталізація”. Й за кожним з цих “Д” – ті можливості для розвитку місцевої енергетики в громадах, яких досі світ не бачив.
Декарбонізація
Декарбонізація є рухом, що обумовлений політичними рішеннями найвищих рівнів щодо запобігання кліматичним змінам та досягнення кліматичної нейтральності світовою економікою. Своєю чергою, цей рух обумовлює динаміку публічних та приватних інвестицій у все, що з ним пов’язано – від підтримки відповідних науково-практичних досліджень щодо технологій декарбонізації, до розбудови бізнес-проєктів із застосуванням таких технологій. Й результати вже вражають – генерація енергії коштом фотовольтаїки та вітрогенераторів вже перестала бути “альтернативною” енергетикою, а теплові насоси та акумуляторні системи накопичення електричної енергії швидко завойовують своє потужне місце в електро- та теплоенергетичних системах.
Українські громади вже активно понурюються у використання можливостей сонячної генерації задля забезпечення роботи соціальної та інженерної інфраструктури. Вже встановлюються мегавати потужностей генерації на водоканалах та публічних будівлях, але потенціал рахується десятками мегават чистої генерації навіть на рівні однієї громади. В поєднанні з системами накопичення, така генерація може не тільки забезпечити окремі об’єкти сталим енергопостачанням, але і стати основою місцевої енергетики.
Проте можливості використання енергії сонця та вітру значно масштабніші.
Біоенергетика привертає увагу як один з ключових інструментів у досягненні мети щодо отримання ідеально “чистої молекули” у газовому міксі, а водень важко, але достатньо впевнено шукає в такому міксі своє місце.
За даними Біоенергетичної асоціації України, енергетичний потенціал біомаси в Україні може скласти понад 40 мільйонів тонн нафтового еквівалента у 2050 році, половина з якого у вигляді твердої біомаси, а більш ніж 40% – у формі біогазу. Останній може не тільки замістити, для багатьох українських громад, природний газ, але і стати, у разі доочищення до біометану – основою експортного потенціалу громади.
Одним з ключових інструментів розвитку місцевої енергетики має стати розбудова біоенергетичних кластерів, що поєднають виробництво біогазу та його промислове використання та виробництво біометану.
Децентралізація
Важливо, що більшість новітніх технологій декарбонізованої генерації енергії природно дозволяють їх використання та розвиток саме на місцевому, децентралізованому рівні, рівні окремих громад зокрема. Адекватне розуміння громадами місцевої морфології енергетичних ресурсів, наявного та потенційного попиту, та створення умов для залучення інвестицій у розвиток місцевої енергетичної бази на ґрунті місцевого енергетичного планування – єдиний переможний шлях у досягненні високих цілей соціально-економічного зростання.
Розбудова місцевих енергетичних кластерів та комплексні підходи в енергозабезпеченні місцевої інженерної інфраструктури відкривають можливості для надійного забезпечення енергетичної стійкості громади коштом залучення приватних інвестицій. Своєю чергою, це допомагає сформувати якісний портфель інвестиційних можливостей та створити сприятливий інвестиційний клімат не тільки в енергетичному сегменті місцевого розвитку, але і в інших цільових для громади галузях.
Станом на листопад 2024 року українські громади вже сформували потреби на встановлення більш ніж 1300 МВт потужностей виробництва електричної енергії у формі високоефективної когенерації, і більш ніж половина цієї потреби вже покрита донорами. Це вже закладає солідну базу для формування місцевої енергетики, але серйозним викликом є оптимізація та подальший розвиток місцевої енергетичної бази.
Варто не забувати, що відновлення національної енергетичної системи вимагатиме і неймовірних інвестицій у відновлення систем передачі та розподілу енергії. Витрати на таке відновлення будуть неминуче перекладені на споживачів через тарифи на передачу та розподіл. Чим успішніше громадам вдасться розбудувати саме місцеву генерацію та місцеву енергетику, тим меншим будуть витрати резидентів громади на передачу та розподіл електроенергії.
Зменшення навантаження на системи передачі енергії означатимуть і зменшення втрат від такої передачі, а разом з цим – досягається і підвищення рівня енергоефективності, і зменшення викидів СО2, пов’язаних з “брудною” долею енергетичного міксу. Тож, децентралізація генерації має призвести й до декарбонізації української енергетики.
Саме локальний вимір та розвиток “енергетичних громад” (energy communities) є загальносвітовим трендом енергетичної трансформації, що стимулює людиноцентричний підхід до розвитку сучасних децентралізованих та декарбонізованих енергетичних систем. Сьогодні розвиток енергетичних громад отримує масштабну підтримку урядів провідних країн світу, прикладом є Національний План Відновлення та Стійкості Італії, що передбачив 2,2 млрд. Євро саме на підтримку енергетичних проєктів в громадах.
Диджиталізація
Можливості сучасних цифрових технологій у розвитку енергетичних систем вже вражають. Рівень зрілості таких технологій вже дозволяє ілюструвати їх надзвичайну ефективність тисячами прикладів. Розумні мережі дозволяють інтегрувати та ефективно керувати роботою місцевих енергетичних систем. Системи управління попитом не тільки балансують пропозицію та споживання на місцевому рівні, але стають дедалі потужним інструментом збалансованого розвитку національних енергетичних систем.
Розбудова “розумних мереж” дозволить громадам максимально використати можливості розподіленої місцевої генерації, до того уникаючи зайвих витрат на передачу та розподіл електричної енергії.
Віртуальні електростанції дозволяють використовувати ресурс, навіть о наявності якого поза парадигмою цифровізації не варто було згадувати ще декілька десятків років тому. Але технології штучного інтелекту відкривають доступ до нових вимірів ефективності роботи енергетики. У поєднанні з розгортанням виробництва енергії з ВДЕ, зростанням електромобільності та використанням теплових насосів в опаленні та охолодженні, цифровізація енергетики робить справжню революцію вже сьогодні.
Прикладом що надихає є успіх британської Octopus Energy, що увірвалась на енергетичний ринок, зруйнувавши старі правила гри та створюючи нові. Почавши з відносно невеликої клієнтської бази, пропонуючи доступ то чистої відновлюваної енергії та технології теплових насосів, із революційним застосуванням технологій управління попитом коштом максимальної цифровізації, компанія стала лідером загальнонаціонального енергетичного ринку Великої Британії. Заснована у 2015 році це була дрібна регіональна компанія, а сьогодні – вже багатомільярдний мультинаціональний бізнес, що будує свою модель саме на цифрових технологіях та чистій енергії. І цей досвід та технології доступні й українським громадам.
Руйнування вітчизняної енергетичної системи – не тільки виклик, але і поле можливостей для українських громад. Довоєнна енергетична система, олігархізована та, значною мірою, монополізована, не дала б громадам тих можливостей щодо розвитку місцевої енергетики, які вони зараз мають. Головне – ефективно та продуктивно скористатися цими можливостями та розбудувати нову, децентралізовану муніципальну енергетику, яка має стати вагомою частиною нової єдиної енергетичної системи України.
Енергетичні проєкти, що орієнтовані на потреби громад, здатні забезпечити енергетичну стійкість та продемонструвати новий рівень якості послуг завдяки сучасним цифровим технологіям та використанню чистої енергії. А висока ефективність через розбудову систем енергетичного менеджменту та слідування принципу “енергоефективність передусім” закладе основу прискореному підновленню та сталому соціально-економічному зростанню українських громад.